❖
Про сімейну освіту
Згідно закону України “Про освіту” “Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюється відповідно до законодавства” (Розділ І, стаття 9, пункт7)
Відповідно в Україні сімейна форма освіти є рівноправною з іншими індивідуальними формами (екстернат, педагогічний патронаж) та інституційними (очна, заочна, дистанційна).
Але, говорячи про сімейну освіту (надалі СО), ми хочемо фокусуватись більше на суті, ніж на формі. Саме тому ми переважно обираємо термін “сімейна освіта” замість “домашня”, хоча обидва ці слова рівнозначно використовуються в офіційних документах. На противагу терміну “домашня”, що часто викликає асоціації із “закритою в 4-стінах дитиною”, використання слова “сімейна” акцентує увагу саме на ролі родини як на основному суб’єкті, що забезпечує освітній процес. Тобто батьки або інші законні представники здобувачів освіти можуть як здійснювати процес навчання самостійно – вдома і не лише вдома, так і організовувати діяльність із здобуття освіти, залучаючи інших. Це можуть бути як спеціалісти, що надають освітні послуги, так і будь-яких інші люди – друзі, родичі чи знайомі, інші батьки, які можуть допомогти дитині засвоїти необхідні знання і навички. Часто здійснення СО може відбуватися в невеликих об’єднаннях, альтернативних, сімейних школах, де процеси організовуються залежно від побажань, потреб і інтересів конкретних родин.
Таким чином сутність сімейної освіти полягає не лише в офіційній формі здобуття атестату, яку обрали батьки, написавши відповідну заяву в школі. Йдеться в першу чергу про відповідальність і безпосередню залученість батьків у прийняття рішень і організацію навчального процесу для своєї дитини.